Українські суди абсурду

14 лютого 2013


 
Ніжинська міськрайонна благодійна організація "Благодійний фонд "Ніжен"
звернулася з позовом до Ніжинської міської ради у зв’язку із встановленням у місті Ніжині пам'ятника Марку Бернесу.
 

Ніжинська міськрайонна благодійна організація "Благодійний фонд "Ніжен" звернулася до Ніжинського міськрайонного суду з позовом про визнання незаконним рішення Ніжинської міської ради, згідно з яким було прийнято до комунальної власності територіальної громади міста Ніжина монументальну скульптуру "Пам'ятник Марку Бернесу" в Театральному сквері в місті Ніжині. Свої позовні вимоги Благодійний фонд ,,Ніжен” обґрунтував тим, що Ніжинською міською радою було порушено  вимоги  спільного наказу Держбуду та Міністерства культури України від 30.11.2004 №231/806 ,,Про затвердження Порядку спорудження (створення) пам’ятників і монументів ”, а саме:

-      не надходило клопотання від юридичної особи, натомість рішення було прийнято за зверненням громадянина Російської Федерації Коптєва Ю. В.;

-      не надано обґрунтування доцільності спорудження (створення) пам’ятника (монумента) місцевого значення Марку Бернесу в м. Ніжині з відповідними висновками Головного управління культури, туризму, і охорони культурної спадщини Чернігівської обласної державної адміністрації;

-      не погоджено з органом місцевого самоврядування місця встановлення, фінансово-економічного обґрунтування вартості спорудження;

-      не зазначено відповідних джерел фінансування.

Ніжинський міськрайонний суд дійшов суперечливих висновків. З одного боку справедливо та об’єктивно встановив, що Рішення сесії Ніжинської міської ради було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, що зафіксовано в мотивувальній частині постанови, а з іншого - відмовив у задоволенні позовних вимог. Мотивував це тим, що позовні вимоги з приводу усунення порушеннь законодавства є втручанням Благодійного фонду «Ніжен» у діяльність органів місцевого самоврядування. Тобто, суд визнав порушення, але їх не усунув і Рішення міськради не скасував.

Отже, абсурд перший: громадська організація як інститут громадянського суспільства не має права виконувати свою головну, контрольну, функцію.

Само собою зрозуміло, не погоджуючись із постановою Ніжинського міськрайоного суду, Благодійний фонд «Ніжен»  подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду. Постановою суду апеляційної інстанції було визнано, що мотивувальна частина постанови суду першої інстанції не відповідає вимогам закону. Проте і цей суд також відмовив у задоволенні позову, бо, мовляв міська рада нічого не порушувала.

Отже, абсурд другий: громадська організація таки має право контролювати владу, але змінити її незаконні рішення – не зможе.

Проаналізувавши розгляд даної справи в судах, можна стверджувати, що в Україні відсутній справедливий, компетентний, неупереджений суд. Судова система України де-факто не виконує своєї основної функції – встановлення справедливості шляхом здійснення правосуддя.

З цього можна зробити висновок, що суди в нашій державі під час вирішення спорів, де сторонами є, з одного боку громадська організація, а з іншого - орган влади, не готові стати на сторону права, відтак не дають обґрунтувань по суті поставлених вимог та приймають прямо протилежні висновки.

Почекаємо, що скаже касаційна інстанція.