Від Декларації до Акта

17 травня 2021

30 років тому 17 травня 1991 року відбулася знаменна для Ніжина подія. 

   Тут біля поруйнованої, але не знищеної Спаської церкви зупинялася процесія культурологічного походу «Останній шлях Кобзаря». Зустрічали делегацію Шевченкового братства на чолі з Юрієм Даниленком  активісти Ніжинського товариства української мови імені Т. Г. Шевченка. На маршруті було встановлено 12 пам’ятних стел, капличок і бронзових дощок. Серед них і пам’ятний знак у Ніжині перед Тарасовою святинею – про те, що саме тут цього дня 160 років тому перебувала труна з тілом Т. Г. Шевченка. Дату перепоховання було визначено символічну – 22 травня, день перенесення мощей святителя і чудотворця Миколая із Мир Лікійських у Бар 1087 року від Р. Х. Панахиду відслужив священник Української автокефальної православної церкви, знаменитий диктор УР-1 Петро Бойко. 

   Тепер ця історична подія згадується як закономірна, але тоді її учасники були під  пильним наглядом КДБ. Наближався кульмінаційний момент у напруженому міжчассі від прийняття 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України до прийняття 24 серпня 1991 року Акта проголошення незалежності України. Про це перед урочистим покладанням квітів до пам’ятного знаку згадав у своєму виступі Микола Шкурко, голова Ніжинського товариства «Просвіта», тоді голова Ніжинського товариства української мови імені Т. Г. Шевченка. У тогочасного міського керівництва: голови міськвиконкому Анатолія Романенка і його заступниці Світлани Смирнової вистачило мудрості, культури й такту, попри ідеологічні розбіжності, підтримати громадську ініціативу та провести врочистості за участі великого числа ніжинців. Гідний приклад патріотизму для сучасних державців!

   У присутності голови Ніжинської районної ради Анатолія Красносільського, його заступника Дмитра Коробки, міського голови м. Ніжина Олександра Кодоли, його заступників Федора Вовченка, Сергія Смаги, Ірини Грозенко, депутатів міської ради, керівників і співробітників комунальних установ священник Спасо-Преображенської церкви Петро Гавриш відслужив панахиду, а хор «Сяйво» під керівництвом Сергія Голуба виконав твори на слова Шевченка. 

  У відроджуваному храмі запалили свічу пам’яті.